Родина — дорогоцінний подарунок від Бога, який необхідно берегти, розвивати, а ще — бути готовим до випробувань, які з нею тісно пов’язані. На жаль, уникнути їх не вдасться. Але не варто засмучуватися, бо виклики — це завжди шлях до висот і перемог.
Оскільки Христос переміг цей світ і гріх, який у ньому панує, можемо бути певні: разом з Ним нам точно під силу впоратися з усім. Тож не слід боятися викликів, треба лише вміти їх долати.
Як саме це зробити та зберегти шлюб, а також мир, любов та повагу у сім’ї? Що підстерігає родини під час війни? Як встигнути зробити максимум і одночасно подбати про свої стосунки з Богом? Про це розмірковували запрошені спікери під час сімейної зустрічі у церкві “Храм спасіння” 11 серпня.
Сім’я під час війни: як зберегти шлюб під час постійних небезпек
Перед родинами, яких напряму торкнувся фронт, стоїть непроста задача — зберегти обітниці, не втратити почуття та розвивати стосунки в правильному дусі. Це виснажливий виклик, який важко долати й в мирні часи.
До бойових дій долучилось багато християн, зробивши нелегкий вибір, бо таким чоловікам доводиться жертвувати тісними стосунками з Богом, дружиною, дітьми та церквою. Тож вони потребують підтримки з боку своїх сімей. А роль дружини у цій ситуації складно переоцінити.
Проте і їй може бути важко. Вона теж втомилась від очікувань, переживань, страху, болю та відповідальності. Світ, у якому вона звикла покладатися на мудрість чоловіка, змінився до невпізнаваності. Тепер багато речей їй доводиться робити самостійно.
Важко утриматися від прояву роздратування, взаємних звинувачень та завищених очікувань один від одного. Не ми вибирали цю війну, але саме нам доводиться адаптуватися до тих випробувань, які вона несе.
То що ж може зробити дружина військового, щоб полегшити його ношу? Насамперед зрозуміти, що війна — абсолютно інша атмосфера зі своїми правилами та способом життя. І вимагати від чоловіка аналогічної присутності в побутових питаннях, як раніше, буде важче.
Християнські жінки звикли перекладати більшість важливих рішень на плечі чоловіків, на що вони мають повне право. Турбота про дружин покладена саме на них:
“Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла. Хто любить дружину, той і себе любить” (Послання до Єфесян 5:28).
Однак складні часи вимагають від жінок мудрості, вміння як слухатися, так і бути самостійною у деяких випадках. А іноді самій стати для чоловіка підтримкою. Як Авігея своєю мудрістю врятувала нерозумного Навала від Давидової кари, так само сучасні українські дружини мають бути готовими взяти відповідальність за збереження родини.
Це не скасовує покладений Богом сценарій про покірність дружини та лідерство чоловіка в родині, а лише підкреслює — жінка теж наділена джерелом сили.
Тому дружинам військовим не слід навантажувати своїх чоловіків побутовими проблемами, постійно відволікати, втручатися у військові справи, дзвонити багато разів на день та надмірно контролювати кожен рух.
Це не допоможе врятувати чоловіка від куль ворога, уламків, мін, безпілотників та іншої зброї. Дзвінки посеред виконання обов’язків не додадуть стосункам близькості. Військовий рідко належить навіть собі, а іншим — тим паче тому на цю обставину потрібно зважати.
Дружина не має абстрагуватися від присутності чоловіка лише тому, що він на фронті. Однак має розуміти становище, у якому він опинився та бути готовою прийняти його зайнятість та взяти на себе частину обов’язків, які не потребують пильної уваги чоловіка.
Натомість служба в армії — не привід відмахнутися від родини. Вдома на військових досі чекають рідні, які потребують теплого слова, уваги й такої ж підтримки. Бійці переживають неймовірні зміни у житті — і так само їх переживають дружини та діти. Їхній світ теж кардинально змінився.
Чоловіки на фронті мають пам’ятати про свої обов’язки перед дружинами та дітьми, цікавитися подіями їхнього життя, не залишати без уваги та бути дотичним до сімейних процесів — наскільки дозволяє ситуація та обставини.
І звісно, посеред всього не забувати, що є Той, Хто може дати сил перемогти. Господь повинен бути в центрі наших життів, навіть якщо ми отримуємо вказівки від командирів.
Над усіма людьми є Божа воля, яку нам складно зрозуміти. І ця війна теж є її частиною. Але Бог ніколи не пошле людині більше, ніж вона може винести. Він вірить в нас і ніколи не залишить без нагляду.
Родина на новому місці: що робити, коли тебе викинули на берег з рідної гавані
Чи багатьом з нас доводилось надовго покидати свою домівку? Раніше ми переживали розлуку з домом тривалістю максимум в кілька тижнів, щоб зібратись у відпустку або вирушити в коротку подорож. Зараз люди прощаються не просто з будинками, а з цілими містами, назви яких збереглися лише на карті.
З початком війни й до сьогодні українці полишають свою маленьку батьківщину. Їдуть у невідомість, де їх ніхто не чекає. Шукають притулку, якого, найімовірніше, немає. Усе доводиться будувати й робити заново.
Однак ми не перші люди в історії, що кидали все і тікали з рідних місць. Ми знаємо історію Йосипа, який пережив не просто переїзд, а зраду своїх братів. Але попри все зберіг любов у своєму серці та віру у Господню милість.
Ми знаємо Ноемі, що тікала від голоду до чужих земель, втратила родину, але продовжувала ходити Божими шляхами. Благословінням за це стала невістка Рут, яка замінила їй сім’ю та повернулася з нею назад, хоч і не була зобов’язана.
Ми знаємо Мойсея, що був змушений шукати допомоги у чужого народу. Але Бог не просто повернув його назад, а подарував можливість звершити те, на що чекали декілька поколінь євреїв — привести народ в обітовані землі.
За цими подіями стояли переживання, сльози, відчай та десятки питань до Бога. Не було за цим лише одного — зневіри. Тож навіть коли нам треба будувати життя наново, Бог посилає все необхідне, якщо ми готові йти до того пункту призначення, який Він визначив для нас. Не ставлячи питань, не звинувачуючи, але з повною довірою йти цим шляхом.
Своєю чергою церква має з радістю та відкритим серцем приймати таких людей. І не лише братів та сестер у вірі, а й людей далеких від Бога:
“Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, Який на небесах” (Матвія 5:16).
Бо моменти страждань — це час, коли Божа слава сяє ще яскравіше.
Виклики молодої сімʼї: як впоратися з тиском нового статусу
Молодим родинам складно не порівнювати себе з іншими молодими сім’ями, а тим паче з досвідченими подружніми парами. Але ж ми не порівнюємо першокласника та студента-магістра, чи не так? Кожен з них йде своїм шляхом. Жоден з них не гірший або кращий. Вони просто різні.
Головна задача молодої сім’ї — зрозуміти цю істину і навчитись долати труднощі. Тим паче, що разом це набагато простіше робити.
А які труднощі чекають на молоді подружжя? По-перше, сама новизна свого сімейного статусу — неабиякий виклик. Бо тепер абсолютно в усіх справах доводиться рахуватися з думкою чоловіка або дружини.
Подеколи виявляється, що подружжя має різні погляди на домашній устрій. Це і різні звички у побуті, графік, навіть години пробудження або засинання. А часто навіть банальні речі: різні смаки в ремонті, їжі, проведенні дозвілля. До цього тепер потрібно звикати та домовлятися.
Є й інші, більш радикальні виклики:
- невміння розподіляти сімейний бюджет, відсутність фінансової грамотності;
- робота або її раптова втрата;
- мобілізація і пов’язаний з нею страх розлуки;
- діти або побоювання народжувати дітей у важкі часи;
- баланс між родиною та служінням, де сімейні обовʼязки можуть заважати служити Богу;
- відсутність часу на служіння та можливості приділяти увагу духовному росту;
- низький або відсутній духовний ріст чоловіка та дружини;
- невміння абстрагуватися від сторонніх порад щодо свого шлюбу;
- відсутність прикладу любові у родині;
- плітки як сімейна звичка;
- емоційна закритість;
- рутина, коли чоловік або дружина стають одним з елементів життя як робота чи сон, але не її важливою частиною;
- відсутність проведеного разом часу, який натомість з’їдають гаджети, комп’ютерні ігри тощо;
- відсутність смирення перед недоліками один одного.
Стає все складніше знаходити час один на одного, який, як здається, краще присвятити іншим справам. Коли працюючи та маючи служіння у різні графіки, подружжя не намагається викроїти час для своїх стосунків.
Або навпаки, коли проводять один з одним більше часу, ніж з Богом, в особистих молитвах та в служіннях.
Але посеред цього хаосу є втішна новина. Труднощі — це ознака розвитку. Лише під впливом високих температур можна зробити з металу виріб, що матиме цінність. Так само і зі стосунками. Їм потрібно пройти через труднощі, щоб подружжя більше цінувало один одного, а через виклики обидва ставали сильнішими в Бозі.
Не слід боятися викликів, бо вони нікого не оминають. Безперестанно моліться, довіряйте Богу, просіть мудрості для своєї родини. Не бійтесь бути щирими та відвертими, діліться своїми страхами та переживаннями та робіть один одного щасливими.
Тайм-менеджмент: як поєднати сім’ю, служіння, бізнес та встигнути все
Хочеться охопити максимум справ: влаштувати гарну кар’єру, створити міцну сім’ю і, у разі щирих стосунків з Богом, не втратити зв’язок з церквою та особисто з Творцем. Але як встигнути все і при цьому зберегти успіх в усіх сферах життя?
Насправді порад, як викластись на максимум всюди немає. У будь-якому разі доведеться шукати баланс та ефективно планувати час. Скоріш за все, інколи потрібно буде чимось жертвувати. Але спитаймо себе: якщо в нас буде вибір між додатковим заробітком та служінням, що ми оберемо?
Баланс потрібен в усьому, але Божа справа та особисті стосунки з Христом не мають страждати. Жодна робота не компенсує нам той дар, що ми отримаємо наприкінці життя, якщо справно трималися шляху:
“Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться” (Луки 12:31).
Тож не втрачаймо контакту з Богом, якими б важливими не були наші дедлайни та задачі.
Плануйте свій час та розподіліть його так, щоб від цього не втрачав ніхто. Якщо маєте родину, не забувайте про обов’язки перед нею. Маючи роботу, віддавайте їй належне, щоб чесно та справедливо відробляти свою платню.
Але завжди ставте на перше місце те, що дасть більше, ніж гроші чи емоції. Проте не ображаючи близьких, бо “якщо хто про своїх, а найбільше про домашніх не дбає, той зрікся віри і є ще гірший за невірного” (1 Тимофія 5:8).
Мати графік та план, вміти розставляти пріоритети важливо для християнина. Звісно, ми маємо Господа, що вже у майбутньому потурбувався про наші потреби й щодня посилає все необхідне для життя. Але часом, наділеним на цій землі, розпоряджаємося тільки ми, тож нам і вирішувати, як його витрачати.