Історія церкви «Храм Спасіння»

Історія народження Київської Незалежної Церкви Євангельських Християн-Баптистів (ЄХБ) розпочинається 1961-го року. Це був час нового (після репресій 30-х років) витка гонінь проти Церкви в Радянському Союзі. Атеїстичне керівництво країни оголосило про програму побудови в СРСР так званого комуністичного, тобто повністю «безрелігійного» суспільства. Передбачалося протягом 20-ти років (1960-1980) покінчити з організованим існуванням країни релігії.

Для досягнення цієї мети було недостатньо чинного тоді репресивного Радянського законодавства про релігійні культи та різні секретні підзаконні акти. Атеїстична влада розробила підступний план скидання Церкви за допомогою самої Церкви. Під тиском влади Всесоюзне керівництво Союзу Євангельських Християн-Баптистів (ВСЕХБ) прийняло в 1960 році нове «Положення» та «Інструктивний лист старшим пресвітерам» і направило їх церквам як керівництво до дії. Ці документи ВСЕХБ забороняли пресвітерам говорити призовні проповіді, хрестити молодь, допускати на богослужіння дітей та багато інших. ін. Таким чином, вони були не тільки анти-євангельськими за своєю суттю, а й протизаконними, оскільки вводили такі обмеження релігійного життя, яких не було навіть у радянських законах сталінського часу.

Вони були призначені для того, щоб через їхнє впровадження Церква сама ліквідувалася та припинила своє існування. Умови реєстрації громад на той час наперед передбачали їхню згоду на втручання атеїстичної влади у внутрішнє життя церкви та повний контроль над церквою.

Враховуючи небезпеку, що нависла над Церквою в 1961-1962-му роках, багато тисяч віруючих євангельських християн-баптистів по всій країні заревновали про долі справи Божої в Радянському Союзі. Рух із пробудження церкви євангельських християн-баптистів очолила Ініціативна Група братів-служителів – Рада Церков ЄХБ. У ці роки в різних місцях країни почали утворюватися нові церкви, які дали обітницю підкорятися лише Богу, справедливо вважаючи, що Святе Письмо є єдиним керівництвом Церкви у всіх питаннях її життя та віри. Зрозуміло, ці церкви не були зареєстровані і мали Домів Молитви, оскільки у роки громади, які йдуть євангельським шляхом, і могли отримати законну реєстрацію.

Серед цих церков Київська церква була найбільшою за кількістю членів (понад 400 осіб). Не маючи державної реєстрації та, відповідно, не маючи Будинку Молитви, протягом 14-ти років (1961-1974) її місцем поклоніння Богу в зимовий час були квартири та приватні будинки віруючих, у решту часу – місця просто неба, у лісі – з усіма наслідками, що з цього випливають (розгони богослужінь, арешти, штрафи, обшуки, кримінальне переслідування та ін.).

1974 року Київська церква ЄХБ отримала державну реєстрацію на прийнятних для віруючих умовах без свідомо обумовленого втручання органів влади у внутрішнє життя церкви та без обіцянки церкви дотримуватись проатеїстичного Радянського законодавства про релігійні культи. Цього ж року церква розпочала будівництво будинку молитви на вул. Пухова, 4.

З 1975-го служіння Церкви відбувається у цьому Будинку Молитви. Однак, при пожежі, що сталася 18 травня 2000 року, старий Дім Молитви був зруйнований і протягом трьох років відбувалося будівництво нового Будинку Молитви, який почав функціонувати 31 грудня 2002 року. У період будівництва Будинку Молитви Богослужіння проходили у тимчасовому приміщенні на вул. Узинська, 2-а – тимчасової скинії.

У 2006-му році на місці тимчасової скинії збудовано 3-поверхову будівлю християнської загальноосвітньої школи «Річка життя».

Деякі факти та статистичні дані, що стосуються історії Київської церкви.

  • 1962 р.—прийняття церковного заповіту та заснування членства.
  • 1963 р. – перше висвячення у церкві: Г.П. Вінс був висвячений на служіння благовісника. Одночасно Г.П. Вінс служив секретарю Союзу церков ЄХБ.
  • Першими пресвітерами церкви 1961-1962-го р.р. були брати Є.Т. Коваленко, М.Г. Згурський, В.М. Журило. Вони були висвячені на служіння ще до утворення нашої церкви. У 1964 р. був висвячений на служіння благовісника І.С. Латишев.
  • Першим відповідальним пресвітером церкви було обрано брата В.М. Журило. Він ніс це служіння з 1962 по 1966 рік.
  • Першими дияконами церкви було обрано та висвячено у 1964-му році О.Ф. Мандебура, Г.С. Мегедь, П.П. Черченка.
  • Перші в’язні церкви за віру в Бога з’явилися 1966-го року. То були Г.П. Вінс, Н.К. Величко, В.М. Журило, П.С. Оверчук, О.Т. Кечик, Віра Шупортяк та ін.
  • Загальна кількість в’язнів, засуджених за віру в Бога з 1961 по 1988 рік – 29 осіб.
  • Кількість членів церкви, оштрафованих або засуджених до короткострокового ув’язнення на 10-15 діб, не піддається обліку.
  • Перше висвячення у Будинку Молитви на Пухова, 4 відбулося 1976-го року, коли братами І.Я. Антоновим, М.Т. Шапталою та Є.Т. Коваленка було висвячено на пресвітерське служіння – Н.К. Величко, на дияконське служіння – М.І. Негода, А.Ф. Глухоман, П.І. Іванов, П.І. Жигун та І.П. Кравець.

Загальна кількість тих, хто прийняв святе водне хрещення, було:

  • у роки гонінь, протягом перших 15 років (1961-1975) –близько 300 осіб;
  • у роки, коли церква служила в будинку молитви, протягом наступних 13-ти років (1976-1988) – близько 850 осіб;
  • у роки релігійної свободи, протягом останніх 18 років (1988-2006) – близько 1400 осіб.

Загальна кількість служителів, освячених і служивших за 46 років існування церкви:

  • пресвітери та благовісники – 28 братів (з них: 8 братів відійшли у вічність, 12 братів вибули з церкви);
  • діакони – 44 брати (з них: 6 братів відійшли у вічність, 16 братів вибули з церкви).

Кількість членів церкви на даний час – близько 1200 осіб;

Кількість нових церков та груп, що утворилися в результаті служіння церкви – 29, у тому числі: Київ – Лівий берег, Київ – Оболонь, Київ – Теремки, Боярка -1, Боярка – 2, Білогородка, Українка, Луб’янка, Морозівка, Тетерів та ін.